Неділя
24.09.2017
22:08
Пошук

Миколаївська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів

Академія дитячої творчості

Експериментальний навчальний заклад Всеукраїнського рівня

День святого Миколая — це улюблене та очікуване багатьма дітлахами свято покровителя дітей і мандрівників. Воно просякнуте особливою атмосферою приготування та отримання подарунків.
І сьогодні, як і завжди, МСШ «Академія дитячої творчості» гостинно зустрічає учнів школи святково вбраною. В цьому році школа була прикрашена за мотивами казки «Аліса в країні чудес» . Гостей школи зустрічає святкова ялинка від директора школи Матвєєвої Г.Д., яка кожного року є своєрідною та дивовижною.А далі – ти потрапляєш у казку! Тут і шахи, і загадкова посмішка Чеширського кота, і величезні чудернацькі квіти, і чаювання з шаховою королевою тощо. Але все це краще побачити на власні очі!
Учнями 8-10 класів під керівництвом педагога-організатора Хорошко Н.В. було проведено для учнів 1-4 класів літературно-музичну композицію «Святий чудотворець, Отець Миколай, спішить з подарунком у кожну оселю, щоб були всі діти щасливі й веселі». Учні початкової школи співали новорічні пісні, декламували вірші про святого Миколая, про доброту, любов до ближніх та розважали глядачів веселими та жартівливими танцями.
Вразили своїми святковими композиціями учасники виставки «Ялинка без ялинки». Фантазія дітей не має меж! І,звичайно ж, сам Святий Миколай не залишився осторонь - завітав на свято, привітав дорослих і малих , подарував радість та солодощі.


Звіт МСШ «Академія дитячої творчості» по роботі над проектом 
«Ідуть у море кораблі» загальноміської акції «Бузька хвиля»

Пам'ять людська -  
то глибока криниця….

      Історія – це зв'язок поколінь. За словами письменника Горнтана Уайлдера, історія – це суцільно тканий гобелен, і марними є спроби вихопити з нього поглядом шматок, завширшки більший від долоні. Займаючись історією, ми маємо справу з тим, що відбулося, з тим, що ще не відбудеться.
      Проект «Бузька хвиля», над яким працювали учні восьмих класів – це теж своєрідна історія корабельної слави Миколаївщини. Місто, яке присвятило своє життя суднобудуванню, не може не бути романтиком.
    Романтично-патріотичною в бурхливе сьогодення, коли всі зайняті своїми справами, є відданість проектній роботі, а це говорить про ставлення до позитивного досвіду минулого, це величезна працездатність вчителя, який уміло надихає своїх помічників-учнів.
     Звичайно, діти опрацювали багато матеріалу, пов’язаного з корабельною славою Миколаївщини. Відвідали Миколаївський музей суднобудування – «Царський палац» має назву будівля, бо ця пам’ятка архітектури слугувала раніше будинком для головних командирів Чорноморського флоту. Моделі кораблів – це історія, це життя, вони розкривають, як інші творці крок за кроком йшли до досконалості: від човнів-однодеревок до ракетних крейсерів та авіаносців. Це захоплююча подорож в історію їх створення, усвідомлення романтики та героїки морських походів.
     З часу будування «Святого Миколая», 44-гарматного фрегата, на суднобудівних заводах міста побудовано більше 2 тисяч кораблів та суден, серед яких фрегати, броненосці, міноносці, підводні човни.

    Дуже гордо почуваєш себе, коли дізнаєшся про героїчне минуле рідного міста. Не дивно, що створивши перший бойовий корабель, саме миколаївці здійснили перший великий морський перехід ще у 1848 році. Тоді адміральська яхта «Ореанда» вирушила з міста навколо Європи в Кронштадт і, вигравши головний приз парусних гонок, тим же шляхом повернулась назад. На іншій яхті «Ікар», яка була сконструйована й побудована студентами та співробітниками Миколаївського суднобудівельного інституту (Миколаївський державний технічний університет ім.. С.О.Макарова), миколаївська команда із 7 осіб вперше на Україні у 1987 році здійснила кругосвітнє плавання.

   

    Мабуть, унікальність географічного місцезнаходження, де зігрітий сонцем степ зустрічається з голубими валами Чорного моря, терпкі запахи чебрецю й полину змішується з солоним вітром морських просторів, романтикою і пригодами, які є в повітрі, народжує героїв, патріотів, які віддані своїй справі і рідному краю.
    «Треба будувати кораблі. Будуть кораблі – буде все», - так казав Анатолій Ганькевич. Про нього згадує у своїй книзі Валерій Бабич «Наши авианосцы». І це невипадково, бо саме завдяки А.Ганькевичу Україна увійшла до держав-будівників авіаносців. Він був директором найбільших у Європі суднобудівних заводів: Суднобудівного заводу ім.. 61 комунара і Чорноморського суднобудівного заводу та організатором створення повно- профільного авіаносного Військово-Морського Флоту СРСР.
      Довіривши будувати перші великі кораблі-авіаносці заводу в Миколаєві, директором якого був А.Ганькевич, ЧСЗ став єдиним у Радянськім Союзі і другим у світі заводом, де будували повнокомплектні авіаносці.

За 10 років керівництва заводом ім. 61 Комунара було пабудовано есмінці типу «Сообразительный», сторожові кораблі типу «Горностай», есмінці типу «Бедовий», «Пламенный», рятувальні судна «СС – 26». Тоді ж розпочато будівництво великих протичовнових кораблів, на яких уперше в світі застосували газові турбіни. Було створено китобазу «Радянська Україна» – судно, рівне якому в світі не створювали.  За короткі терміни були побудовані дві китобази, на ті часи найбільші й найсучасніше обладнані, плавучі бази для ВМС, суховантажні судна різних типів; серія науково-дослідницьких суден; управління космічними об’єктами «Академік Сергій Корольов», унікальні високошвидкісні газотурбоходи-контейнеровози, які нині використовують ВМС США.
 Вінцем суднобудівного виробництва була організація створення повнопрофільних важких авіаносців.

     Ось який легендарний життєпис кораблів простежили учні, який починався з дерев’яних фрегатів, а дійшов до великих авіаносців.
      Дійсно, великі кораблі будували великі люди. Якщо було б навпаки, то все б втратилося без вороття.
    Про наше місто ще заговорять не тільки в Україні, а і у всьому світі, бо після такого творчо-дослідницького проекту, безперечно, знайдеться не одна дитина, яка відчує в собі потяг до конструювання і суднобудування. За кораблями майбутнє! Будемо сподіватися на це з наступної інформації.
     30 січня 2012 р міністр оборони Єжель Михайло Броніславович перебував з робочою поїздкою у Миколаєві. Взяв участь у нараді щодо забезпечення реалізації у 2012 році Державної цільової оборонної програми будівництва корабля класу «корвет». Були поставлені завдання щодо організації ефективної кооперації між підприємствами, задіяними у цьому проекті, та основними постачальниками всієї продукції, необхідної як для будівництва так і для оснащення корабля сучасними системами озброєння. Реалізація проекту «корвет» допоможе відродити військове кораблебудування в державі! І сподіваємось, що наш рідний Миколаїв буде героєм не тільки у минулому, а і в сучасному!
    Велику зацікавленість ми виявили до матеріалів, які розповідають про бойовий шлях човнів, побудованих на стапелях миколаївських суднобудівних заводів. Це і героїчний шлях есмінця «Фрунзе», крейсера «Червоний Кавказ», ескадреного міноносця «Сообразітельний», крейсер «Слава», есмінця «Бойкий». Активно воювали з фашистами і підводні човни миколаївського будування. «Щ-205» («Нерпа” ») першою отримала звання гвардійської; «Л-4» («Гарибальдієць») – нагороджено першим орденом Червоного прапора.
      Екскурсія до Музею Бойової Слави в Миколаївському порту викликає захоплення - мудро зробили створювачі Музею Бойової Слави моряків-десантників: розмістили його в приміщенні, яке фактично було місцем бою та подвигу десантників. Музей займає підвальну частину приміщення, однак від цього ще більше посилюється враження тим, як та чим багата ця скарбниця пам’яті: стенди з фотокартками, макети, реальне оснащення та зброя героїв-десантників. 
     Ми з великим творчим ентузіазмом працювали над проектом «Бузька хвиля», кожен вклав свою часточку душі, а тому ця праця не пройде безслідно, а обов’язково подарує державі нових героїв! Справжніми героями є ті люди, які не говорять про любов до рідного краю, а працюють задля його процвітання, примножуючи набуте.

Люди, немов кораблі,
ідуть по морю життя,
долаючи різні перешкоди…
…Бо кожен життям своїм творить легенду,
І кожен криницю
Копає свою.
Дай, Боже, новим
Зберегти поколінням
Легенди, народжені
В ріднім краю.

Кораблик с белым парусом

Май по городу гуляет,
Одуванчики цветут…
И Советская родная…
В небе облака плывут…
Солнце греет, всё сияет,
Плещется Ингул в дали –
В нежно-голубые дали
Уплывают корабли.
И, сверкнувши парусами,
Теребя речную гладь,
Уплывая с облаками,
Будут корабли сиять.
Не померкнет белый парус,
Уплывая в горизонт,
В небе, слившись с облаками,
Ярким солнцем станет он!

* * *

Будет он сиять навеки, разнося медовый май,
И лишь только летний ветер поплывёт с ним в небокрай.
Лишь лавандовое небо его будет охранять,
Ну а он расскажет солнцу, что давно хотел сказать:
Что хранит он Николаев, что он – память кораблей,
Что весь мир он согревает, храня счастье жизни всей!
Поплывёт он чрез невзгоды, чрез туман, и чрез дожди,
И причалит на свой берег – надежды, веры и любви.
Ветру он расскажет гордо о великом корабле,
Что хранит он Николаев, что есть счастье на земле!
И вернётся в теплом мае в Николаев наш родной,
Ярче солнце засияет, очарует красотой!
Будет плыть навек кораблик с белым парусом вдали,
Охраняя Николаев, озаряя корабли!



Фрунзе Анна
8-А клас
МСШ «Академія дитячої творчості»

Традиції живі

    Моє рідне місто – місто корабелів, у якому три найкрупніші кораблобудівельні заводи: «Океан», завод імені 61 комунара, Чорноморський суднобудівний завод. Я горда тим, що моя сім’я постійно пов’язана з будівництвом кораблів. Засновником династії став мій прадідусь Коргемаха Дмитро Павлович. Він розпочав свою трудову діяльність після Великої Вітчизняної війни на ЧСЗ з 1952 року бригадиром зварювачів.
    За 40 річний стаж роботи було спущено на воду безліч кораблів.
    Перший авіаносець «Київ» зійшов зі стапеля в 1975 році. На ньому базувалось 36 літаючих апаратів. Справа була нова, багато чого слід було розпочинати з нуля. Але колектив заводу успішно справився з цим почесним завданням. За участь в суднобудівництві цього авіаносця прадідуся було нагороджено орденом «Трудовой славы III степени». 
    На допомогу бригаді зварювальників у 1974 році прийшов мій дідусь Коргемаха Микола Дмитрович, який продовжив династію суднобудівників.
    У наступні 20 років створювались сухогрузи, рефрежиратори, крейсери, есмінці, рудовози та океанні супер-траулери. 
Але лише Чорноморський завод міг будувати авіаносці по своїх технічних можливостях та спускати кораблі масою до 40 тисяч тонн.
    Жодної аварійної ситуації при спуску авіаносців не зафіксовано. Були побудовані атомні крейсери типу «Кіров», «Адмірал Кузнецов». Він єдиний служить і зараз у ВМФ Росії. Останній авіаносець, який будували на заводі, - «Ульяновськ» – так і не побачив моря. Його порізали на метал.
    Та попри складних обставин суднобудування відновлюється, і традиції суднобудівників продовжуються. Мої дядьки – близнята Віталій та Олександр продовжують справу нашої родини.
    Традиції живі! Від покоління до покоління передаються премудрості цієї складної, але благородної професії.
    Миколаїв, як і колись, - столиця суднобудування.

Грачова Вероніка, 8 – А клас

Споконвічне суднобудування

    Ця одвічна справа почалася з того моменту, коли людина поцікавилась: «Що ж там, за горизонтом?... » Вона почала шукати доступний спосіб, у який можна було б відкрити нові межі, які б давали змогу пізнати ще й досі не відгаданий світ… Спочатку перші судна будували з дерева, але вони не могли забезпечити достатньої безпеки мореплавцю, тому з роками з’явилися люди, прагненням яких стало вдосконалення суднобудівної справи, люди, які марили ідеями про нові відкриття, але не знали, що може допомогти їм у цьому. Так послідовно створилась наука, в якій були як практики, так і теоретики, але разом вони створили геніальні відкриття, які дали початок новим і новим винаходам. Спочатку кораблі були красиві і романтичні і в той же час мали певне обладнання, налаштоване на захист або атаку. Але чим більше часу проходило, тим більше людина пристосовувала судно до жорстоких умов і цілей. Більше заліза, озброєння, масивності…
   «Мандрувати по морю необхідно», тому що людина завжди буде прямувати до цієї загадкової стихії, бо людей манить прекрасне, а що ж може бути прекрасніше за море!...

Початкіна Маргарита, 7 – А клас

Наш любий Миколаїв

Над Південним Бугом ходить човник.
Білий місяць потемнів і згас
Я у віршах ніжних і любовних
Миколаїв опишу не раз.


    Моя Батьківщина… Мій рідний край…Місто, де я виросла, де моя родина, мої друзі. Це те місце, яке навіки залишиться в моїй душі, серці.
    Ми можемо пишатися нашою маленькою Батьківщиною, адже вона має героїчне минуле, наповнене славою. Хоч і за свою, не таку вже й довгу історію, Миколаїв не отримав якихось відзнак чи нагород, орденів, звань, ми знаємо, що це героїчне місто.
Миколаїв—місто, що має свого покровителя, найдобрішого святого, який з дитинства формує нашу свідомість, просить Бога, щоб був до нас поблажливим і прощав нам наші гріхи. Тому й зараз Святого Миколая шанують в нашому місті, а він оберігає його.
    Миколаїв—один з найчарівніших куточків України. У природі нашої землі дивною смугою переплелись золотисті степи і широкі лани, квітучі сади й безмежні поля, де колоситься золотава пшениця, зелені галявини, що притягують до себе ароматом квітів, у розкішні сади, на яких рясніють стиглі фрукти, в красунь-річок, що не раз рятували від спеки.

Там де Буг з Інгулом здавна поріднились,
Де лиману хвилі, степу вільний край,
Місто Миколаїв народилось
Кораблем пливе у синю даль.

    У нас не лише мальовничий ландшафт, а й сприятливі географічні умови, завдяки яким з’явилась спочатку верф, за наказом Потьомкіна: «..в устье реки Ингул…», а через рік – вже місто, назване на честь покровителя моряків. У 1790 році було спущено на воду перший корабель, фрегат, «Святой Николай», зображення якого й досі прикрашає герб міста.
    Морська душа міста живе у назвах його вулиць—Адміральська, Інженерна, Котельна, Артилерійська, Велика Морська, вулиця Корабелів, Фрунзе, Щорса…
    Хліб і кораблі, соняшники й виноград, ковиловий степ, морське повітря, давні кургани, пшенична мова, душевна пісня, місто наречених, акацій, тополь
    А наскільки багата наша земля на таланти! Це і винахідники, і флотоводці, лінгвісти, письменники, академіки, спортсмени,корифеї театру та кіно. Варто лише згадати про Белардоса, Бредіхіна,Даля, Макарова, Аркаса, братів Тобілевичів, Садовську, Вінграновського, Глазового, Дніпрову Чайку…
    Але на жаль, ще і зараз багато українців не знають де знаходиться Миколаїв. Не раз доводилось мені чути : «А це напевно те місто, що знаходиться у Львівьскій області?», або ще краще «А що, між Одесою та Херсоном є якесь місто?» Образливо… Запали ці слова мені в душу, такі гарячі, як вуглинки ранять мої думки. Втратило місто свій суднобудівельний статус… Але це не на довго! Адже ми, майбутнє нашої малої Батьківщини, зробимо все, щоб Миколаївщина знову стала «перлиною судно будівництва», щоб нас знали, про нас пам’ятали.
     В годину радощів і горя всі почуття і помисли мої, я віддаю тобі, моя рідна земле, моя Миколаївщино!

Краю мій зелений, вічная дорога,
І безсмертних в полі, в небесах гроза –
Припаду я серцем до твого порога
Як твоя кровинка, як твоя сльоза…


Анастасія Кочнєва, 11-А клас

Структура змісту виховної системи нашого навчального закладу включає такі компоненти:

духовність (зв’язаність життя, стосунків з внутрішнім психологічним життям дитини, її моральним світом);

культура (культура почуттів, душі, думки, дії, стосунків, вчинків, поведінки);

творчість (спрямованість на створення духовних і матеріальних цінностей, формування вмінь творити і бути творцем).

Виховна система нашого навчального закладу базується на таких принципах:

принцип «Гуманність»

принцип «Єдність»

принцип «Демократизація»

принцип «Активність і творча ініціатива»

принцип «Свобода вибору»

принцип «Співпраця і узгодженість»

принцип врахування особливостей дитини


Завдяки розвиненому родинно-освітньому простору, розвиненим стосункам «учні-вчителі-батьки», партнерським відносинам учасників виховного процесу, виховна система стає сильним каналом впливу на особистість, розвиток її компетентності в усіх сферах життєдіяльності. Ефективність становлення виховної системи залежить від багатьох умов. Основними, що створені у МСШ «Академія дитячої творчості», можна вважати:

створення діагностичної служби;